Прекрасне внутрішнє вбрання храмів. Це різнобарвне намисто торгових точок, які живлять усім необхідним і саме господарство храму, і місцевих парафіян, і туристів. Різноманітна провізія, спеціального крою одяг, легке взуття, меблі — це для служителів храму. Запашні палички, ритуальні «паперові гроші», чотки для віруючих, для тих, хто прийшов до Бога зі своїми болями й надіями. А хто з туристів — з Японії, Америки, Англії, Німеччини — пройде байдуже вздовж лотків, на яких стоять фігурки Будди з яшми, красуються яскраво розшиті черевички і гаманці, капелюшки з рисової соломки, а над усім цим багатством — гірлянди паперових китайських ліхтариків.
Храми — цілителі душі народу. «Літературний табір» в наш час ця роль наповнюється ше й новим змістом.
Храми стають також вогнищами китайської культури.
Культурна діяльність храмів увесь час розширюється, збагачується. Щоб переконатись у ньому, побуваймо у храмі Дайтяньфу Цікава історія заснування храму. Першопрохідці з провінції Фуцзянь на материку запустили по морській хвилі човна, на якому поставили скульптури п'ятьох відомих святих. Вітер прибив човна до маленького острівця поблизу тайванського узбережжя, на північ від міста Тайнань. Тут у 1662 році й було закладено храм Дайтяньфу, а вже місце свого нинішнього розташування він знайшов у 1817 році. Нині у храмі, окрім п'яти святих Ван-є, засновників храму, віруючі поклоняються також богині милосердя Гуаньінь, улещують покаянним словом володаря пекла Діцзанвана.
Храм Дайтяньфу вдало поєднав культові відправи з культурологічною діяльністю. Усьому Тайваню широко відомий заснований храмом «літературний табір». Ось уже два десятиліття літньої пори до храму приїздять визнані письменники, і вся атмосфера святого місця наповнюється літературними інтересами, творчими дискусіями, красою поетичного слова.
Храм Дайтяньфу активно співробітничає з регіональним культурним центром Тайванського повіту. Спільними зусиллями було побудовано готель Канлан для туристів і прочан. Під час Національного фестивалю культури і мистецтв храм організував карнавальні виступи труп народного танцю, влаштував художні виставки. Крім того, храм Дайтяньфу, Культурний центр повіту Тайнань і національний Комітет по культурі спільно провели симпозіум: «Храми і народна культура», на якому були і гості з-за кордону. Учасники симпозіуму зацікавлено обговорили проблему взаємозв'язку релігії і культури, оприлюднили свої висновки і рекомендації у засобах масової інформації. Ці та інші культурно-освітні заходи збільшили потік прочан до храму на ЗО відсотків.
На Тайвані у великій пошані богиня Мацзу — покровителька мореплавців. Один із найбільш відомих і популярних храмів, присвячених богині Мацзу, розташований у рибальському селищі Луермені на північ від Тайнаня і називається Тяньхоугун. Храм, за народним повір'ям, поставив на початку сімнадцятого століття сміливий мореплавець, воєначальник Чжен Чен-гун, який приплив з материка. Богиня Мацзу допомогла його флотилії щасливо дістатися Тайваню, без втрат висадитися на узбережжі острова. І от через три з половиною століття служителі і парафіяни храму Тяньхоугун влаштували велике інсценоване свято на честь цієї події — чудесного врятування богинею Мацзу мореходів-сміливців. З усього Тайваню до храму приїхали тисячі людей. І побачили живу картину, знайому із шкільного підручника. Тридцять кораблів на чолі з бойовим флагманом епохи Мін з'явились з-за горизонту і невдовзі під покровительством богині Мацзу висадили на берег військовий десант Чжен Чен-гуна. Такі культурно-просвітницькі заходи підносять авторитет храму Тяньхоугун і водночас зміцнюють економіку селища Луерменя, яке сьогодні вже не може підтримувати свій достаток лише за рахунок рибальства.
Источник загранпаспорт, курсы английского.